Роль нейрогуморальной регуляции в формировании иммунных механизмов развития аллергических заболеваний

Шумна Таміла Євгенівна, доктор медичних наук

Запорізький державний медичний університет

Останні роки відмічається маніфестація нозологій, в основі яких лежить імунний дисбаланс, яскравим прикладом яких є алергічні захворювання, на які, сьогодні, тільки на Україні страждає близько 10-15% дітей.

На сучасному етапі, в імунопатогенезі алергічних захворювань, суттєва роль відводиться функціональному стану нервової та ендокринної систем. Участь гормонів у формуванні імунних механізмів розвитку алергічної патології визначає інтерес до вивчення метаболізму нейроендокринної системи, де ключова роль відводиться сумарному гормональному балансу системи «гіпофіз – периферичні ендокринні залози». Тому при клінічному вивченні нейроендокринних порушень в імунопатогенезі проявів аллергії, особливо таких як бронхоспазм, набряк Квінке, гостра кропив'янка, найбільш часто досліджувалась активація саме вертикальної осі «гіпофіз-кора наднирників». Але отримані результати досліджень гормонального статусу при алергічних захворюваннях до сих пір не мали однонаправленого характеру та були фрагментарними. Разом з тим, вивчення функціонального стану нервової та ендокринної систем у хворих з різними формами алергічних захворювань може надати ряд інформативних лабораторних та клінічних показників для визначення перебігу та виходу захворювання.

Відомо, що порушення діяльності вегетативної нервової системи та гормонального профілю в системі гіпоталамус-гіпофіз-наднирники та тиреоїдній системі, є важливою патогенетичною ланкою в процесі становлення алергічної реакції. Активація гіпофізарно-наднирникової та симпато-адреналової систем при стресових станах гальмує у ряді випадків розвиток запалення при алергічних реакцій, а надмірно виражена алергічна реакція, так само як стрес, викликає активацію гіпофізарно-наднирникової системи. Ця активація не специфічна, вторинна і є реакцією на ушкодження. Одночасно алергічна альтерація, що відбувається в самих наднирниках, блокує в тому чи іншому ступені синтез кортизолу та часто підсилює утворення кортикостерону. Неодноразові загострення алергічних процесів призводять до виснаження цієї системи, тому у хворих з тривалим та тяжким перебігом алергічних захворювань завжди відмічається певна ступінь недостатності кіркового шару наднирників. Так, ендокринна регуляція в патогенезі алергічних захворювань обумовлена так званою «стрес-реакцією» та захистом організму від антигену. Важливу роль в регуляції гормональної секреції відіграє механізм зворотнього зв'язку, що полягає в тому, що при надлишковому вмісту даного гормону у крові гальмується секреція його фізіологічних стимуляторів, а при його дефіциті вона підсилюється. Під дією стресу в гіпофізі утворюється адренокортикотропний гормон (АКТГ), який впливає на наднирники та спонукає їх до секреції глюкокортикоїдів. В свою чергу, глюкокортикоїди стимулюють макрофаги до продукції медіаторів, в тому числі ІЛ-1, які, під впливом простагландину 2 підсилюють стимуляцію синтезу АКТГ. Так виникає замкнене коло, коли АКТГ, шляхом впливу на наднирники, сприяє ще більшій продукції глюкокортикоїдів, а підвищена продукція глюкокортикоїдів, з одного боку, гальмує синтез ІЛ-1, а з іншої, заставляє макрофаги продукувати ІЛ-1 та інші медіатори, що заважає нормальному розпізнаванню «свого» та «чужого» і є причиною порушень в імунній системі та розвитку алергічних реакцій. Отже, ІЛ-1 та ІЛ-2, а також інтерферон в умовах in vitro мають здатність попереджувати або усувати пригнічуючий вплив глюкокортикостероїдів на функціональну активність імунної системи.
...
Вивчення взаємодії нейроендокринної та імунної систем дозволило встановити, що у здорових дітей співдружня реакція гормонів та клітин імунної системи призводить до збереження гомеостазу: низькі значення АКТГ гіпофізу та нормальні – кортизолу, обумовлюють високий рівень СD4, основних трьох класів імуноглобулінів та ЦІК, низькі значення CD8. Зниження секреції кортизолу, АКТГ, ТТГ у хворих на алергічні захворювання, призводили до формування набутого імунодефіциту нейроендокринного генезу: підвищенню числа CD8 та одночасному зниженні CD4-клітин, IgA, IgM, IgG та ЦІК.

Необхідно також враховувати особливості функціонування ендокринних органів, зокрема, їх схильність до добових коливань. Добові коливання мають не тільки рівні АКТГ та кортизолу в плазмі крові хворих з бронхіальної астмою, але і ступінь шкірної чутливості до різних алергенів, рівні загального та специфічних Ig E, показники життєвої функції легень та показники прохідності дихальних шляхів, поріг чутливості бронхів до гістаміну, алергенів, фізичного навантаження.

* Тезисы. Полный текст см. "Перинатологія та педіатрія. – 2012. - № 1. – С. 67 – 69."

ВНИМАНИЕ! Защита авторских прав.
Авторские права защищены.
Любое использование изложенного материала возможно только при указании авторства и ссылки на данный сайт.



Другие статьи автора:

Характеристка функции внешнего дыхания у детей с аллергическими заболеваниями

Превалентность аллергических заболеваний у детей Запорожского региона

Прочитано 700 раз