Сучасні підходи до діагностики бронхіальної астми

Таран Наталя Миколаївна, кандидат медичних наук


Алгоритм діагностики бронхіальної астми розроблено доволі давно як вітчизняними фахівцями, так і міжнародними консенсусами. Він включає: алергологічний анамнез, фізикальні методи обстеження, шкірно-алергологічні і провокаційні тести, а також лабораторні методи діагностики - визначення загального і специфічних IgE.
Зважаючи на те, що анамнез відіграє певну роль в можливості маніфестації захворювання, доволі важливим є детальний та послідовний збір анамнезу. Особливу увагу необхідно приділити можливій наявності в минулому батьків пацієнта будь-яких проявів атопії чи гіперреактивності бронхів. Крім того, завжди необхідно пам'ятати важливість впливу навколишнього середовища на організм дитини, особливо дитини, схильної до атопії. Ми маємо доволі багато літературних даних та незалежних досліджень щодо впливу екологічних факторів на ймовірне погіршення стану здоров'я хворого на алергію різного ґенезу, однак постійна зміна екологічної ситуації в світі змушує науковців постійно шукати нові і нові тригерні фактори для подальшого, своєчасного та ефективного (по можливості) виключення їх із повсякденного життя не тільки хворої дитини, але й дитини зі схильністю до атопії. Адже кожен контакт з алергеном та/чи тригерним фактором може потенційно спиричинити погіршення стану та викликати загострення захворювання на бронхіальну астму.
У процесі діагностики виділяють два етапи, а саме: початковий – коли дитина не відмічає нападів ядухи або інших проявів бронхіальної астми, та алергійне запалення в стінці бронхів уже має місце. Тому проведення провокаційних проб з фізичним навантаженням, гістаміном, а також з бронхолітиками короткої дії дозволяють підтвердити діагноз бронхіальної астми вже на цьому етапі.
Описаний вище етап проявляється не у всіх пацієнтів і не завжди передує астмі, і зустрічається у 20-40% хворих. Фізичний стан перед самим захворюванням є не нозологічною формою, а певним комплексом ознак, які свідчать про потенційну загрозу захворювання на бронхіальну астму. Також досить яскравою є наявність рецидивуючих, гострих або хронічних неспецифічних захворювань легенів і бронхів з обов'язковим виявленням дихального дискомфорту і притаманними явищами зворотньої обструкції бронхів, які поєднуються з наступними ознаками: спадкова схильність до захворювань алергічного характеру і бронхіальної астми, позалегеневих проявів алергічно зміненої реактивності організму, еозинофілії мокротиння та/або крові. Наявність всіх цих ознак безпосередньо може бути розглянута як наявність у пацієнта бесприступного перебігу хвороби.
Другим етапом захворювання є наявність клінічних симптомів бронхіальної астми і значно рідше викликає труднощі при постановці діагнозу. Таким чином, досить важливим є питання про тактику лікаря на кожному з цих етапів. Чи потрібно активно виявляти хворих на першому етапі захворювання, чи не призведе це до гіпердіагностики бронхіальної астми, чи потрібно лікувати хорих в цей період, чи буде ефективним превентивне лікування алергійної патології на першому періоді – нажаль, світова література не дає однозначної відповіді на ці питання. Думки вчених доволі різнопланові з цього приводу. Науковці наводять безліч аргументів у підтримку необхідності такого превентивного лікування, але в той самий час ми знаємо, що не завжди обтяжений анамнез та схильність до атопії розвиваються в подальшому в астму. Тому правомірним буде питання, в яких випадках доцільне таке лікування, а в яких від нього не буде особливої користі. Можливо, при більш детальному вивченні фенотипів захворювання ми зможемо отримати відповіді хоча б на декілька з цих запитань.
Також одним з методів диагностики БА виступає спірографія з оцінкою кривої потік-об'єм. Цей метод дозволяє оцінити функціональну здатність легень і, при наявності обструктивного компонента в захворюванні, визначити, наскільки варіабельна ця обструкція. Метод застосовується досить давно і добре себе зарекомендував. Проте він має декілька дуже вагомих недоліків для педіатричної практики, а саме - неможливість застосування у дітей молодшого віку, тому що дуже важливим є правильне виконання дихальних маневрів, що незавжди є можливим до здійснення дитиною, тощо.
Обов'язковим є також проведення бронхолітичного тесту. Основна його ціль – це вияв зворотності обструкції, вияв «прихованої» бронхоспазми та, інколи, для підбору індивідуального бронхолітика. Проведення проби та її коректна оцінка можлива лише у випадку, коли хворий не отримував медичних перапратів, що впливають на тонус бронхіальної стінки, в продовж 8 годин (мінімум), а для пролонгованих препаратів – понад 24 години. Згідно зі стандартами Європейського Респіраторного Співтовариства та Європейського Співтовариства Сталі та Вугляр, бронходилятаційну відповідь можна вважати достовірно позитивною у випадку, якщо відмічається збільшення ОФВ1 та/або ФЖЄЛ на 12% та більше від відповідного віку та розвитку дитини. Якщо ж контроль бронхолітичного тесту проводити за допомогою пікфлоуметру згідно з рівнем показника PEF, то тест вважають позитивним при збільшенні показника на 20% та більше.
Останнім часом набуває широкого застосування альтеранативний до спірографії метод – це бронхофонографія (БФГ). За літературними даними, це найсучасніший та найдбайливіший метод діагностики захворювань органів дихання. БФГ особливо важлива при диференційній діагностиці будь-якого з видів бронхообструкції, у випадках кашлю різноманітної етіології, що в подальшому дозволяє підібрати найефективніше лікування. Привертає увагу простота та неінвазивність такого дослідження бронхів, можливість проведення обстеження в стані спокою, можливість застосування цієї методики у дітей з перших років життя.
Практично всі вище перераховані недоліки було усунено з допомогою бронхофонографії. Це обстеження дихальної системи, що ґрунтується на об'єктивному комп'ютерному аналізі різноманітних характеристик дихальних шумів. Комп’ютерний акустичний діагностичний комплекс дозволяє проводити пошаровий аналіз бронхофонограм та виділити частину акустичного партерну («зона, що викликає зацікавленість»), а також отримати кількісну оцінку характеристик дихальних шумів як в цілому, так і диференційно по діагностичним зонам. Та, нажаль, лише невелика кількість лікарень має можливість проведення цього виду дослідження.
Окрім гіперреактивності бронхів, доволі вагомим компонентом є атопія, яка, в свою чергу, визначається як здатність організму до вироблення підвищеної кількості IgE у відповідь на вплив алергенів навколишнього середовища і виявляється:
• шкірними алергопробами;
• високим рівнем загального IgE в сироватці крові (більше 100 МО/мл);
• еозинофілією крові.
Найбільш об'єктивними і інформативними маркерами атопії виступають у наш час, поряд із загальним, і специфічні IgE. Але цей метод важко назвати загальнодоступним зважаючи на його недешеву вартість. Хоча не можна не відзначити і ряд позитивних сторін такого методу - проводиться in vitro, не має протипоказань для дослідження з боку пацієнта і не становить ризику, немає швидкої зміни даного показника в залежності від лікування, яке проводиться.



Другие статьи автора:

Сучасні уявлення про поширеність та етіопатогенетичні механізми бронхіальної астми у дітей

Сутність та ефективність методу алерегенспецифічної імунотерапії у дітей з бронхіальною астмою

Прочитано 3569 раз