Алергія на пилок рослин або поліноз – це алергічна хвороба, причиною якої є реакція гіперчутливості на пилок рослин. Раніше це захворювання називалося сінною лихоманкою.
Механізм розвитку цього захворювання у людському організмі наступний. При попаданні пилку на слизову оболонку носоглотки і брохолегочного дерева в організмі людини з підвищеною алергізацією, відбувається надмірна загибель клітин захисту – гладких клітин слизових оболонок носоглотки. Ці клітини містять у своєму складі біологічно активні речовини чи медіатори. До медіаторів опасистих клітин належать: гістамін, гепарин, протеази (білкові ферменти), інтерлейкіни (біологічно активні речовини запалення) та фактори анафілактоїдних алергічних реакцій .
Ці речовини впливають на органи та системи організму і викликають у них певні зміни. Так у слизових спостерігається підвищення проникності судин, набряк, почервоніння, свербіж. Це і визначає клінічну картину полінозу.
Якщо пилок потрапляє на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, наприклад з погано помитими овочами та фруктами, клінічна картина захворювання може супроводжуватися симптомами запалення шлунково-кишкового тракту.
Розширення кровоносних судин може призводити до головного болю та сонливості, а спазм гладкої мускулатури до симптомів бронхіальної астми.
Все це і визначає клінічні прояви алергії на пилок рослин . Лікарські засоби, що застосовуються за такої алергії, впливають на певну ланку механізму дії.
Антигістамінна група препаратів знижує кількість гістаміну, виділеного опасистими клітинами, і за рахунок цього призводить до зменшення проявів захворювань. Група препаратів кромогліцієвої кислоти підвищує стійкість опасистих клітин до руйнування та перешкоджає розвитку алергії.
Бронхолітичні засоби знімають спазм гладкої мускулатури бронхів та полегшують симптоми ядухи.
Стабілізатори мембран опасистих клітин, як і препарати кромоглициевой кислоти, перешкоджають руйнації опасистих клітин і вивільненню біологічно активних речовин у кров.
Кортикостероїди або гормональні засоби мають комплексну дію, впливаючи на клітинному рівні, як на стійкість клітин до руйнування, так і на утворення біологічно-активних речовин. Однак за рахунок високої кількості ускладнень та протипоказань, у разі алергії до пилку рослин , використовується в основному у вигляді спреїв. Такі спреї та інгалятори добре знімають симптоми утрудненого дихання, при цьому виявляючи лише місцеву дію, не всмоктуються у системний кровотік, а відтак практично не мають протипоказань.
Існує і багато інших різноманітних та сучасних методів лікування та профілактики алергії на пилок рослин. Грамотний лікар-алерголог завжди зможе підібрати таке лікування. Тому намагайтеся не займатися самолікуванням, сучасна медицина може полегшити або усунути симптоми алергії на пилок рослин .