Бронхіальна астма

Бронхіальна астма  – це хронічне алергічне захворювання із запальним компонентом і характеризується гіперактивністю бронхів та оборотною бронхіальною обструкцією.
Виявляється  бронхіальна астма  нападами ядухи із утрудненим видихом. Тривалий завзятий кашель теж може бути ознакою бронхіальної астми.
У сучасному світі відсутня єдина класифікація бронхіальної астми за етіологічним фактором, проте більшість дослідників виділяють бронхіальну астму атопічну (алергічну, імунологічну) і неатопічну (неімунологічну).
Атопічна бронхіальна астма у своїй основі має імунологічну реакцію, що опосередковується специфічним IgЕ. У дітей цей механізм розвитку хвороби є основним. Високу роль такого виду астми є спадковий чинник (понад 30% випадків). Під неатопічним варіантом мають на увазі захворювання, яке не має механізму алергічної сенсибілізації. При цій формі хвороби пусковими агентами можуть виступати респіраторні інфекції, ендокринні та нервово-психічні розлади, порушення рецепторного балансу та електролітного гомеостазу дихальних шляхів, професійні фактори.
За перебігом захворювання розрізняють інтермітуючий (епізодичне) перебіг і персистуючий (постійний) перебіг.
За ступенем тяжкості розрізняють 4 ступені, залежно від частоти нападів та функцій зовнішнього дихання. Для встановлення діагнозу та правильного вибору тактики лікування використовується комп’ютерна спірометрія, яка дозволяє визначити функції зовнішнього дихання та підібрати правильне лікування. Комплексна лікувальна програма БА включає:
– Освітню програму пацієнтів.
– Динамічний контроль тяжкості захворювання та адекватності терапії, що проводиться, за допомогою клінічних та функціональних досліджень.
– Елімінацію чи контроль причинних факторів.
– Розробку плану медикаментозної терапії.
– Профілактику загострення та розробку плану його лікування.
– Динамічне спостереження за хворим.
Необхідно також навчити хворого на правильну техніку  інгаляційної терапії , застосування спейсеров, використання пікфлоуметра.
При розробці плану лікування використовуються такі групи препаратів:
– протизапальні:
кромоглікат, недокроміл натрію та нові генерації мембраностабілізуючих препаратів.
Глюкокортикостероїди інгаляційні, парентеральні, пероральні.
– симптоматичні засоби:
Селективні В2-агоністи короткої та пролонгованої дії.
Ксантини короткої та пролонгованої дії.
Інгаляційні М-холінолітики.
У разі  алергічної бронхіальної астми  важливим є проведення алергопроб та алерген-специфічного лікування.
Відомо, що в більшості випадків причини незадовільних результатів лікування хворих на бронхіальну астму пов’язані з недостатньою інформованістю хворого про своє захворювання.
Ускладненнями  бронхіальної астми  у запущених випадках можуть бути: легеневе серце, пневмосклероз, емфізема, ателектаз легені та інші.
Щоб не допустити таких ускладнень, важливо вчасно звертатися до лікаря – фахівця та виконувати призначене лікування.